Історія

Так відповів George Oudt - керівник і засновник Euro-Sportring. Керований власним досвідом і ідеєю об'єднання людей через спорт, в 1951 році організував перший спортивний обмін. Десять автобусів, переповнених гравцями в настільний теніс з цілої Голландії, вирушило в подорож до Німеччині, щоб зустрітися з шанувальниками тенісу по другій стороні границі. Рік пізніше, німецькі команди приїхали з візитом у відповідь до Голландії.

Euro-Sportring розпочав з настільного тенісу, однак швидко стало зрозумілим, що існує набагато більша потреба в міжнародних контактах, коли мова заходить про футбол. Працюючи з горища десь в Амстердамі, перші члени організації заклали значний фундамент. Кожного разу, коли виникав запит про можливість міжнародного спортивного обміну, вони брали на себе турботу щодо обережного розміщення відповідного іноземного клубу чи асоціації.

До 1960 року міжнародна мережа волонтерів, яка була створена з такою великою пристрастю та терпінням, повинна була б отримати більш конкретну організаційну  форму. Це призвело до народження фонду Euro-Sportring як офіційної, некомерційної організації з місією об'єднання молодих людей Європи на спортивних майданчиках. З самого початку спортивні асоціації віддавали перевагу цій ініціативі. Основу організації склали Нідерланди, Данія та Німеччина. У шістдесятих роках до них приєдналися Австрія, Англія, Норвегія та Іспанія. 50 волонтерів, яких об'єднувала любов до спорту, присвячували кожну вільна хвилину будуванню Фонду.

У ті часи спортивний обмін для більшості учасників відбувався в період літніх канікул. Були це тижневі перебування в сімя‘х, що подружилися. Програма складалася з декількох матчів і багатьох щасливих годин, проведених разом в клубних будинках.
«Найбільшою проблемою було знаходження квартири для подружжя. Інколи найпростішим рішенням було надання подружнього ліжка сім'єю, яка приймала спортсменів»

Гюнтер Флейшер, Німеччина, волонтер з Франкфурта

У перші роки  учасники були гостями сімей членів футбольних асоціацій, які приймали змагання.Це сприяло  зав'язуванню дружби, укріплювало приятельські стосунки, які  оновлювалися щороку під час візитів у відповідь.
Цей "обов'язок взаємності" лежав в основі програми Euro-Sportring. У 70-их роках усе менше осіб хотіло проводити літні канікули з гостями футбольних союзів. Росла потреба у весняних зустрічах. Щораз важче було знайти відповідну кількість місць для ночівлі в сім‘ях, що подружилися, що привело до того,що цей тип розміщення поступово зник.

Головне завдання Euro-Sportring полягає в тому, щоб якнайбільше спортсменів могли зустрітись на полі. У нескінченному пошуку доступного житла з кінця 1970-х років увагу було звернено на школи, а класи були перетворені на спальні для учасників з невеликим бюджетом. Ті, хто міг витрачати більше коштів, були розміщені в молодіжних гуртожитках та готелях.
Оперативна діяльність продовжувала розширюватися. Євро-Спортрінг зараз охоплює практично всю Західну Європу, а також ряд країн Центральної Європи. Євро-Спортрінг швидко зростав між 1960 і 1980 роками. У 1960 році приблизно 60 команд з різних країн долучилися до спортивних пригод. До 1970 року це число збільшилося до 275 команд. Через десять років це число знову збільшилося вчетверо, до більш ніж 1000 команд.
"Якщо дітям довелося спати на підлозі, то це просто неважливо".
Pat McDermott,Північна Ірландія,керівник команди​

Наприкінці 1970-х років Євро-Спортрінг влаштував свій перший великий турнір. Те, що розпочалося як ініціатива, що включала скромні турніри з однією або двома категоріями і обмеженою кількістю команд, стало комплексною програмою з цілим рядом міжнародних подій.
З 1985 року безперервне розширення турнірної програми було головним пріоритетом. Нові турніри додаються щороку і з кожним роком спостерігається рекордне число учасників. Наприкінці 1980-х років Бельгія та Італія приєдналися до кола приймаючих країн. До середини 1990-х років 5000 колективів брали участь в 80 турнірах у 12 різних країнах.

Наприкінці 80-х років ми мали від 40 до 45 груп на рік.

“У нашому районі не було жодного турніру без іноземних команд”

Hermann Korfmacher, Німеччина, президент федерації футболу землі Вестфалія, волонтер Euro-Sportring

Протягом більш ніж 40 років,  організація, яка складалася з кількох людей, перетворилися на міжнародну мережу тисяч волонтерів. У 2005 році гравці та тренери з 8 000 команд з більш ніж 30 країн, що взяли участь у близько 140 турнірах, визнали, що протягом багатьох років один аспект Euro-Sportring залишався незмінним і справжнім- це ентузіазм до спорту та місії об`єднаня людей різних культур і країн разом.

„Ви мусите зрозуміти, що я маю таку звичку, все за що я беруся – я доводжу до кінця”.

Jim Taylor, організатор Blackpool Cup in England

З самого початку розвиток Euro-Sportring був тісно пов'язаний з політичними і суспільними змінами, що відбувалися в Європі. Відкриття кордонів колишнього Східного блоку в 90-х роках негайно відобразилося в програмі Euro-Sportring. Відповідь з боку Чехії була особливо вражаючою; починаючи з 1991 року, країна все більше інтегрувалася в рамках програми Euro-Sportring. У 2005 році в Чеській Республіці було проведено понад 10 турнірів, в яких взяли участь більш ніж 500 команд з 20 країн.

Починаючи з 1950-х років, країни Західної Європи налагодили міцні зв'язки між собою і міжнародні контакти зараз майже вважаються само собою зрозумілими. Що стосується Euro-Sportring, то її найбільша проблема полягає в тому, щоб розширити цю дружню міжнародну співпрацю і, таким чином, відсунути кордони та усунути бар'єри.

«Це неймовірно, що ми можемо рухатися між країнами без перешкод. Ми так цим захоплені, що  не пам'ятаємо як раніше все було інакше».

Günther Braun, Німеччина, дитячий тренер FC Magdeburg (раніше ГДР)